Ви маєте змогу допомогти АПУ

Експертна думкаНовини

Покарання за перетин кордону: пропозиції законодавця

У Верховній Раді 17 березня 2022 року зареєстровано законопроєкт № 7171 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України з порушенням вимог нормативно-правових норм в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану».

Проаналізував пропозиції щодо змін до законодавства та розповів про їх недоліки Станіслав Борис, член Ради Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права, радник Juscutum.

Запропоновано доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 332-3 «Незаконне перетинання державного кордону України в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану».

Перетинання державного кордону України військовослужбовцями, військовозобов’язаними, резервістами, особами, які підлягають мобілізації, а також народними депутатами України, депутатами місцевих рад, посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, сільськими, селищними, міськими головами, працівниками правоохоронних органів, суддями, суддями Конституційного суду України, прокурорами, без законних підстав в умовах особливого періоду або правового режиму воєнного стану карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Сприяння посадовими особами та / або військовослужбовцями Державної прикордонної служби України у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої».

Також пропонується процедура звільнення від відповідальності за скоєння вказаного кримінального правопорушення. Зазначається, що особа не несе кримінальної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України з порушенням вимог нормативно-правових норм в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану, якщо вона протягом десяти днів після набрання чинності цього положення Закону повернеться в Україну.

Одразу хочеться зазначити, що прийняття, а надалі реалізація таких змін практично неможлива, принаймні в поточній редакції. Це слідує із таких зауважень.

1. Дія закону про кримінальну відповідальність у часі

Одним із основоположних приписів Кримінального кодексу України є його дія у часі. Зокрема, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Аналогічну заборону містить і Конституція України, де в ч. 2 ст. 58 зазначено: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».

Тобто ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, якщо воно вчинене до набрання чинності відповідним законом України.

Громадяни, які покинули Україну після 24 лютого, не можуть бути притягнуті до відповідальності навіть при прийнятті цього Закону.

Запропоновані зміни в частині звільнення від відповідальності у разі повернення в Україну суперечать вказаним вимогам Конституції України та КК України, оскільки, за логікою автора проєкту, моментом вчинення злочину був виїзд за межі України, а це неможливо, оскільки у цей час його вимоги не діяли.

2. Вимога до якості закону

Правова норма має бути передбачуваною, сформульованою з достатньою чіткістю. Жодна правова норма, а особливо та, яка передбачає кримінальну відповідальність, не може бути непередбачуваною, сформульованою нечітко, адже відсутність конкретики обумовлюватиме можливість її двоякого трактування та застосування.

У запропонованих змінах відсутнє чітке визначення переліку осіб, які можуть нести відповідальність за вчинення цього кримінального правопорушення.

Наприклад, чи доцільно встановлювати відповідальність за виїзд за межі України в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану депутатам місцевих рад, оскільки їх правовий статус кардинально відрізняється від правового статусу народних депутатів України. Адже ці особи здійснюють свої депутатські повноваження на громадських засадах, сесії місцевих рад проводяться не постійно, а лише час від часу, а в разі створення на певних територіях (або в адміністративно-територіальних одиницях) військових адміністрацій відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» місцеві ради припиняють свою діяльність до закінчення дії воєнного стану.

Відсутня і конкретика в профільних законах. Передусім слід внести зміни в ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», адже відповідно до його діючої норми громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну. А в ст. 6 вказаного Закону наведено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Отже, висловлювання в проєкті «без законних підстав в умовах особливого періоду або правового режиму воєнного стану» не має достатньо законодавчого підґрунтя, що буде наслідком неоднозначного його тлумачення.

Також можливе двояке тлумачення словосполучення «перетинання державного кордону України», адже під цим розуміється як виїзд, так і в’їзд. Зважаючи на подальші складові правової норми, має йтися саме про незаконний виїзд.

3. Мета законопроєкту

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за перетинання державного кордону України з порушенням вимог нормативно-правових норм в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану.

Діючий Кримінальний кодекс встановлює відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 ККУ), а також за незаконне перетинання державного кордону України (ст. 332-2 ККУ). Ці правові норми охоплюють достатньо широке коло можливих порушень, що стосуються перетину кордону.

Однак можна зробити висновок, що ці зміни мають на меті включити не охоплені аспекти — період чи під час дії правового режиму воєнного стану. Окремо можна звернути увагу на те, що вчинення будь-яких злочинів із використанням умов воєнного або надзвичайного стану, визначені Кримінальним кодексом як обставини, які обтяжують покарання.

Невиправдано суворе покарання, яке в проєкті пропонується визначити — від 5 до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна або без такої.

Для порівняння також можна навести передбачену ст. 305 КК України відповідальність, а саме — контрабанда наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Тобто доволі необґрунтованим є визначення в проєкті Закону настільки суворого покарання, так само як і можливість конфіскації майна, адже це не корисливий злочин.

Підсумовуючи, можна однозначно сказати, що прийняттям такої норми законодавець не досягне мети Кримінального кодексу України, якою є правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, забезпечення миру і безпеки людства. Законопроєкт потребує значного доопрацювання. 

Related posts
Новини

«Класифікатор професій»: виклики та бачення реформи в контексті правничої професії, - відбувся захід АПУ та Програми USAID «Справедливість для всіх»

ВажливоНовини

Злочини РФ, вчинені з лютого до липня 2022 року в Україні, задокументовано у Другому, доповненому, звіті Global Accountability Network

Експертна думкаНовини

Сергій Козьяков: Практично всі юристи розуміють, що Україна – це невід’ємна частина європейського правового простору

Міжнародна підтримкаНовини

Знайомство з міжнародними учасниками АПУ: Тобі Кадман