Ви маєте змогу допомогти АПУ

Експертна думкаНовини

Сергій Козьяков: Практично всі юристи розуміють, що Україна – це невід’ємна частина європейського правового простору

Ми продовжуємо ділитися з вами інтерв’ю, які були спеціально підготовлені до 20-річчя Асоціації правників України.

Ці інтерв’ю – розповіді про становлення АПУ вустами людей, завдяки яким Асоціація народилася, зростає і розвивається.

Своїми думками про зміни в АПУ протягом 20 років діяльності та її досягнення розповідає  Сергій Козьяков, партнер АО «Сергій Козьяков та Партнери», кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член АПУ з 2003 року.

Крім того, пан Сергій дає відповіді на питання: чи спроможна національна система правосуддя впоратися з викликами, що принесла війна, забезпечити справедливий суд щодо воєнних злочинів, і чи має бути переглянуте міжнародне право з урахуванням агресивних дій рф та наслідків.

З кого і чого 20 років тому починалась історія АПУ і чому виникла ідея створення АПУ?

Одного дня – двадцять років тому – мені зателефонував Ігор Шевченко і розказав про свою ідею створити впливове громадське професійне об’єднання юристів, яке б діяло та розвивалося за організаційними принципами Американської асоціації адвокатів (American Bar Association, ABA). Це було надзвичайно важливо в умовах, коли класична адвокатура в багатьох випадках діяла під впливом групи Віктора Медведчука. Також було важливо створити мережеву організацію, яка б за допомогою координаційних принципів менеджменту була здатна розвиватися не тільки в столиці, а й в регіонах.

Під час розмови я також висловив побажання, щоб до здійснення вже перших кроків становлення нової організації були залучені юристи – адвокати, науковці, прокурори – з бездоганною професійною репутацією та відсутністю популістичних намірів та досвідом реальної організаторської роботи.

Як трансформувались та розвивались принципи АПУ?

Вже перші роки діяльності нової організації показали, що організаційна форма та початкові принципи побудови АПУ сприяли її бурхливому розвитку. Це відбулося як завдяки  персональному лідерству невтомного першого Президента АПУ Ігоря Шевченка, так і колективній роботі багатьох юристів. Кожен член АПУ мав право прийти з ідеєю і взятися за її реалізацією. Кожна конструктивна ідея була підтримана як керівництвом, так і секретаріатом, який в перші роки очолювала невтомна і надзвичайно креативна  Ірина Нікітіна. Організація з самого початку діяла на основі детально розроблених планів, які оперативно адаптувалися під зміни в країні, особливо в правовій системі.

Основні принципи – демократія, професійність, доброчесність – збереглися і розвиваються. Я б ще додав, що АПУ є одним з найактивніших провідників європейського вибору України.

Важливо згадати, що фінансування діяльності АПУ здійснювалося, головним чином, за рахунок реальних членських внесків, спонсорських внесків юридичних фірм членів АПУ і благодійних внесків під час проведення заходів організації. Фінансова допомога донорських організацій ніколи не розглядалася як суттєве, тим більше, єдине джерело фінансування. Це дозволило зберегти абсолютну організаційну незалежність протягом всього періоду діяльності АПУ.

Якою була АПУ у 2002 році і якою є у 2022: у чому схожість та відмінність? Які поразки та перемоги?

В 2002 році організація була амбітним стартапом, ініціатори якого мали великий досвід в  професіональному плані. Багато хто також мав досвід громадського діяча у минулому десятиріччі.

Хочу звернути увагу на те, що АПУ з великою гідністю пройшла дві революції, страшну фінансову кризу 2008-2010 років і пандемію 2020 року.

І так само, як рішуче діяв в перші роки на посаді Президента Ігор Шевченко, під час Революції гідності та пандемії діяв Денис Бугай. Разом з ними наполегливо працювали члени Правління, Піклувальної ради і всі члени АПУ.

Маючи досвід правильних рішень під час та внаслідок соціальних та інших кризових явищ, з перших днів повномасштабної війни російської федерації проти України АПУ зробила рішучі кроки, направлені на допомогу Державі, Армії та юристам в організації спротиву агресору. Це відбулося завдяки блискавичній реакції Президентки АПУ Анни Огренчук та Правління,  членів Піклувальної ради, а також широкого кола членів АПУ, які працюють в усіх регіонах України.

Асоціація правників України потужно вийшла на міжнародну арену і перетворюється на міжнародне громадське об’єднання.

Які найкращі роки у розвитку АПУ? Коли було складно і чому? Основні досягнення АПУ, на вашу думку? Чим ви особисто пишаєтесь?

Ключовим досягненням АПУ став послідовний і сталий розвиток організації, яка перетворилася з цікавого амбітного стартапу на початку свого існування, на найбільше професійне громадське об’єднання юристів, позбавлене будь-яких ознак популізму і залежності від будь-якої політичної сили та великого бізнесу.

За цей час була реалізована величезна кількість разових і системних проектів. Організація завдяки м’якій інтелектуальній силі стала надзвичайно впливовою завдяки індивідуальному і колективному досвіду. Ця впливовість реалізована в сотнях експертних висновків щодо проектів законів, та особливо під час проведення реформ в правовій системі України. Особисто я відчував дуже важливу інтелектуальну допомогу під час роботи на  посаді Голови Вищої кваліфікаційної комісії України, яка виконувала важливі кадрові процедури в рамках судової реформи. А ще АПУ, на мій погляд, проводить найкрутіші національні й міжнародні форуми з величезної кількості юридичних проблем.

Можу упевнено заявити, що список змістовних заходів і проектів, які АПУ реалізовує щорічно, перевершує всі заходи десятків найактивніших громадських об’єднань сукупно.

За моєї ініціативи в АПУ були створені Етична комісія та Третейський суд. Я особисто розробляв нормативні документи для цих підрозділів та працював у перших складах цих органів.

В травневу суботу 2014 року після Революції гідності член Правління АПУ Олексій Резніков за дорученням інших членів Правління зателефонував мені з пропозицією взяти участь у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Далі відбувся короткий діалог:

СК – Олексію, чому саме мені пропонуєте? У мене ніколи не було планів працювати в державних органах. Мене влаштовує більше, ніж 20 річний (на момент розмови) досвід роботи викладачем Інституту міжнародних відносин та адвокатом.

ОР – Це ми про тебе знаємо. Ти – досвідчений і порядний. А про наслідки Революції гідності тобі розказувати не доводиться. Та й Міністр юстиції Павло Петренко обіцяв, що конкурс буде чесним.

СК – Добре, дай мені хоча б добу подумати і з сім’єю порадитися. В понеділок дам відповідь.

В понеділок я дав позитивну відповідь. Далі підготував програму, яка була оприлюднена на сайті АПУ і неодноразово виступав перед членами АПУ. В складі конкурсної комісії Мінюсту більшість складали ветерани Майдану і, було здається, лише два працівника Мінюсту. Після двох турів співбесід комісія одноголосно запропонувала Міністру юстиції Павлу Петренку мою кандидатуру. Так почався мій шлях в судовій реформі.

І щоб ви змінили, якби була можливість повернутися назад?

Не бачу необхідності повертатися назад. Стратегічні цілі і завдання АПУ виконуються в необхідних параметрах.

Думаю, однак, що необхідно додатково підтримати розвиток Студентської лігі АПУ.

Також вважаю за необхідне в деяких ситуаціях спілкування із владою виходити на більш емоційно енергійну манеру. В деяких важливих ситуаціях позицію АПУ намагаються перекричати ті, кого я називаю популістами. Я не пропоную відповідати криком, але додати емоцій інколи не завадить. Було б також непогано розробити систему асиметричних відповідей на такий випадок.

Яким було право та юристи 20 років тому і якими вони є сьогодні?

Українське право продовжує динамічно розвиватися. Так само динамічно розвиваються українські юристи. Все більше юристів ідуть у владу. Все більше членів АПУ також йде у владу. Все більше членів АПУ залучається до розробки нових законів. Здається, можна подумати про напрацювання певних аналітичних оглядів про результати такої діяльності членів АПУ. Це дасть можливість прослідкувати динаміку розвитку юристів-членів АПУ, а з ними і – правової системи України.

Кількість юристів, які володіють англійською мовою, за 20 років збільшилася в рази. І практично всі юристи розуміють, що Україна – це невід’ємна частина європейського правового простору.

Ви – юрист-міжнародник. Чи можете ви назвати міжнародні стандарти, що ефективно впроваджені в національну систему правосуддя?

Міжнародні стандарти правосуддя існують, в основному, у вигляді міжнародних документів, що відносяться до «м’якого міжнародного права». Це, наприклад, Бангалорські принципи поведінки суддів (17 сторінок), та коментарі до них (125 сторінок), ухвалені, до речі, в рамках Економічної і Соціальної Ради ООН. Також важливо згадати  документи, які називаються «Висновки» Комітету Ради європейських суддів, серед яких можна назвати, наприклад, Висновок №13 «Про відносини між суддями і адвокатами».  Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам, наприклад,  № R (86) 12 щодо заходів з попередження і зменшення  надмірного  робочого навантаження в судах.

Я б також до таких документів додав рекомендації Європейської комісії за демократію через право, яку ще називають «Венеційська комісія». Мені здається, що Україна взагалі є рекордсменом за кількістю наданих рекомендацій цією Комісією. Серед юристів – не суддів – менше відомі документи CEPEJ – Європейської комісії з ефективності правосуддя Ради Європи, членом якої від України я був до кінця червня цього року. Ця організація, наприклад, кожних два роки видає довідник, що налічує сотні сторінок супер важливої статистичної інформації щодо діяльності судів, органів прокуратури та адвокатури в країнах-членах Ради Європи. Ця інформація дається в порівняльних таблицях з відповідними коментарями, що дає змогу оцінювання правосуддя України не в абстрактному, а в реальному порівнянні з іншими країнами. І побачимо, що наша судова система в порівнянні з судовими системами інших країни, виглядає досить пристойно майже за всіма порівнюваними параметрами, за якими здійснюється дослідження.

Можу сказати, що збірка міжнародних стандартів в правосудді, видана українською мовою, складає  близько 1200 сторінок. Так що для молодих юристів-науковців це – клондайк корисної інформації. А для реформаторів – ці документи є дороговказом під час здійснення реформ і дискусій як з правими, так і лівими популістами.

Національне право та українські юристи – конкурентні?

На моє глибоке переконання, українські юристи є конкурентними. Але переважна більшість українських юристів конкурентні на території України. Якщо говорити про Європу, то лише декілька сотень українських юристів, які працюють у приватному юридичному бізнесі, є конкурентними на міжнародних ринках. Багатьом досвідченим юристам заважає недостатнє знання іноземних мов та концентрація лише на національному законодавстві. Хочу наголосити на тому, що юристів, здатних працювати на міжнародних ринках все більше серед молодих юристів за рахунок глибокого знання англійської мови та навчання після українського бакалаврату в магістратурі європейських юридичних школах. До цих фахівців я б також додав тих українських юристів, які працюють в міжнародних організаціях на території Європи: це Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Світова Організація Торгівлі тощо. Також не можна забути і наших юристів-дипломатів і тих, хто працює в міністерствах і відомствах.

Можу висловити, на перший погляд, парадоксальну ідею про те, що наші юридичні реформи, зокрема в судовій системі в окремих проектах, є конкурентними. І це доводиться знову ж таки свіжими міжнародними експертними звітами. Важливо підкреслити, що є міжнародні звіти, де Україна досліджується  в порівнянні з іншими країнами. Наприклад, дворічний звіт CEPEJ, або звіти GRECO. В інших звітах, навіть якщо Україна не представлена через методологію дослідження, то можна порівняти оцінки, надані іншим країнам з реальною ситуацією в Україні. Такими звітами є Rule of Law Report 2022, опитування Eurobarometer щодо сприйняття рівня незалежності судової влади також за 2022 рік. Більш широкі огляди реформаторських зусиль країн-членів ЄС здійснюються в рамках оглядів European Semester. Серед інших результатів в таких оглядах згадуються і результати реформ в судовій системі. Так, наприклад,  в розділі «Ключові результати в рамках Плану відновлення та стійкості на 2022-2023 роки» Бельгія зазначила діджиталізацію системи правосуддя. Це сотні сторінок надзвичайно корисної і прагматичної інформації, яку ми недооцінюємо, а дехто і не дуже хоче помічати.

В Україні серед таких реформ я можу назвати реформу системи судоустрою і судової системи в цілому, завдяки якій українське правосуддя позбавилося політичного впливу на призначення і звільнення суддів. Також, в частині  здійснення кадрових процедур, я зазначу якість процедур в рамках конкурсів на посаду судді Верховного суду і, особливо, на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Під час проведення цих конкурсів помітним було і сприяння АПУ, члени якої діяли в рамках діяльності Громадської ради доброчесності (конкурс  на посаду судді Верховного суду) і організовували інформування юридичної спільноти під час конкурсу у Вищий антикорупційний суд.

Я припускаю, що багато юристів здивуються, коли я скажу, що в багатьох країнах Європи кадрові рішення стосовно суддів продовжують залежати від виконавчої та законодавчої влади. Це стосується навіть призначень голів судів. В деяких країнах склад головних органів в системі правосуддя сформовано іншим чином, ніж це рекомендовано європейськими стандартами правосуддя. А між тим, в Україні ці проблеми в законодавчому полі давно вирішені.

Не можу не звернути увагу і на діяльність українських суддів, більшість з яких дуже змінилася за останні роки. Зусилля, наприклад, суддів нового Верховного суду, направленні на формування єдності судової практики, на моє переконання вже привели (звісно, не без виключень) до підвищення якості судових рішень в українських судах всіх рівнів.  Також я звернув увагу і на статистично радикальне збільшення випадків  застосування  суддями не тільки рішень Європейського суду з прав людини, а й взагалі норм міжнародного права. Впевнений, що колеги, які мають можливість порівняти рішення українських суддів з рішеннями суддів європейських, також це помітили.

На жаль, не можу сказати про високу конкурентність наших юридичних шкіл. Лише юридична школа Київського національного університету імені Тараса Шевченка увійшла в цьому році до міжнародного рейтингу Higher Education. Конкурентними є окремі магістерські програми, особливо ті, що викладаються англійською мовою і які цікавлять іноземних студентів.

Що стосується конкурентності нашого права, то пропоную дискусію щодо цього винести на більш широкий загал в рамках АПУ, додавши до цього також дискусію про конкурентність нашої правової науки. З задоволенням дозволю собі лише один приклад: діючий Цивільний кодекс. Робота над ним тривала декілька років. Я вважаю, що він є одним з найкращих, принаймні в Європі. І працювали над ним в тому числі і члени АПУ. Назву хоча б мого вчителя і члена Піклувальної ради АПУ Анатолія Довгерта – професора кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин.

Судова реформа – чи не найбільш триваюча. Вона залишається ключовим пріоритетом, нещодавно нагадали посли G7. І є однією з умов набуття членства в ЄС. Ви, як член комісії з питань судової реформи та голова ВККС до 2019 року, розумієте, що пішло не так, чому вона розтягнулась на довгі роки, чому досі не може ефективно запрацювати ВРП та ВККС?

На це питання я б хотів надати відповідь не як колишній Голова ВККС, а як експерт, який має не тільки значний досвід здійснення реформ у минулому, а який також глибоко досліджує досвід проведення таких реформ в Європі і у світі.

Реформи можуть бути успішними тоді, коли вони є продуманими, а їх ідеологи мають час на ретельну розробку, впровадження й оцінку результатів. Оцінку реформ логічно здійснювати в порівняні: як було і як стало. При чому, це потрібно робити в динаміці і на певній дистанції, спокійно реагуючи на  критику популістів, які вимагають негайних результатів. Методологічно правильно порівнювати реформу, до реалізації якої в кадровій частині був залучений і я, з реформою наших попередників. З реформами наших наступників порівнювати не є можливим через те, що ви згадали: робота ВККС як колегіального органу зупинена. Всі кадрові процедури, крім однієї зупинені. Президент видає укази про призначення суддів. Але кадрові процедури щодо цих суддів здійснювалися ще попереднім складом ВККС. Була зупинена також і процедура відрядження. Але з початком війни та виникнення такої ж ситуації, що була в 2014 році, а саме зупинка роботи десятків судів, постала необхідність термінового відрядження багатьох суддів, які опинилися в ситуації біженців. Ці повноваження законом були надані Голові Верховного суду. Але і тут порівнювати не є можливим, оскільки ВККС рішення ухвалювала колегіально і публічно, а голова ВС – одноособово.

В сьогоднішній ситуації, яка є в державі через війну, я ухилюся від детального аналізу того, чому саме  в період з літа 2019 року і по 23 лютого 2022 року була загальмована судова реформа. Лише зверну увагу, що в Указі Президента  «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки» немає слова «реформа». Це означає, що нинішня стратегія говорить дещо про інше, а саме про удосконалення системи правосуддя з урахуванням кращих міжнародних практик.

З початком війни постала термінова і драматична необхідність адаптувати все правосуддя України до умов воєнного стану. І тут кращих міжнародних практик немає. Ми  – знову перші. Хочу підкреслити, що зроблено дуже багато. У оприлюднених трьох томах видання Правосуддя України під час війни, яке я здійснюю разом із моїми студентами з Інституту міжнародних відносин, лише перелік таких заходів займає сукупно приблизно 400 сторінок. Думаю, що закони, прийняті нашою Верховною Радою після 24 лютого, будуть ще багато років досліджувати не тільки наші, а й іноземні  юристи-науковці, як блискучий зразок  адекватної і своєчасної реакції держави в умовах війни. Звертаю увагу, що важливу роль у розробці цих законів відіграли і члени АПУ. Зокрема, мова йде про норми, які деталізували життєдіяльність держави і суспільства в умовах воєнного стану.

Ті ж заходи, які можна було б умовно віднести до судової реформи, були також загальмовані саме через наслідки повномасштабного вторгнення і тривають значно довше, ніж це, мабуть, було б в мирний час. Як приклад, можна сказати про роботу Етичної ради, яка оцінює кандидатів на посаду члена ВРП, та Конкурсної комісії, яка проводить конкурс на посаду члена ВККС.

Ваші прогнози щодо запуску ВРП та ВККС?

Під час мого останнього публічного виступу 30 жовтня 2019 року на ХVII позачерговому з’їзді суддів України – за тиждень до відставки – на прохання делегатів  я повідомив про обсяг роботи, що мав би виконати наступний склад ВККС. Тоді я був упевнений, що новий склад ВККС з’явиться ще до кінця 2019 року. Пройшло більше 37 місяців з того часу. ВККС немає. Ще гірше, що скоро рік як немає і ВРП. Зупинені сукупно більше 40 надважливих функцій держави, які виконували ВРП (конституційний орган) і ВККС (уповноважений законом кадровий орган). Це – сумний рекорд світу. Коли в Албанії у Верховному суді внаслідок невдалих реформаторських дій на декілька років залишився лише один суддя, професійні спостерігачі назвали це терміном «вкрай недієздатний суд». Думаю, приблизно це саме можна сказати і стосовно стану, в якому фактично зараз перебувають ВРП і ВККС. У ВРП працюють лише 6 членів і членкинь, що не дає можливості здійснювати жодну визначену законом процедуру. У ВККС не працює жоден легітимний член. Відповідно, секретаріати цих двох органів добросовісно  виконують звичайні щоденні функції, але точно працюють не на повну можливу потужність.

Відповідальні посадовці і зацікавлені представники громадськості вже багато разів давали власні прогнози, коли це відбудеться, але жоден прогноз так і не здійснився.

Останні прогнози, що лунали стосовно перспектив від представників кадрової комісії на посаду членів ВККС, це лютий-березень 2023 року. Але це прогноз лише про те, що список з 32 кандидатів на посаду члена ВККС буде можливо переданий від конкурсної комісії до ВРП. А далі – повноважний склад ВРП, якщо він буде сформований в той час, має обрати серед них 16 членів ВККС. Чи є впевненість, що повноважний склад ВРП з’явиться до кінця лютого? Вже з’являються апокаліптичні прогнози, що якась «судова мафія» може не допустити обрання членів ВРП від з’їзду суддів. А це означає, що і членів ВККС не буде можливості обрати. Отже, можливість зриву фінальної частини конкурсів у ВРП і ВККС залишається.

Проста логічна послідовність виглядає так. В лютому-вересні 2019 року сформувалося 4-5 невеликих, але дуже активних і впливових груп, які, публічно, демонструючи часто протилежні тези, здійснили низку заходів, що в сукупності спонукали парламентську більшість ухвалити закон, який в тому числі, передбачав відставку останнього складу ВККС. В європейській науковій літературі частину таких діячів називають лівими і правими популістами. Особливість України полягає в тому, що серед них зустрічаються також агресивні корупціонери. На мою думку, сьогодні залишилася лише одна група, якій вигідно, щоб ані ВРП, ані ВККС взагалі не відновлювали роботу в повноважному складі. І відповідно якомога довше не здійснювали певних важливих функцій держави, водночас отримуючи величезну заробітну плату. Інформація про цю групу постійно з’являється в інформаційному полі. Це означає, що її активність зберігається.

Саме через історію відношення за останні майже 10 років державних діячів, політиків і громадськості до ВРП та ВККС, я пропоную надавати прогнози не щодо того, коли вони з’являться, а коли ці два органи почнуть в повному обсязі виконувати надані їм повноваження. От я, наприклад, прогнозую, що ВРП, навіть за наявності повноважного складу, ще довго не зможе виконувати одну із своїх найважливіших функцій – дисциплінарну. Цього, на моє переконання, не буде навіть через півроку після того, як ВРП почне роботу. Яка причина? Не з’явиться передбачена законом служба дисциплінарних інспекторів. В законі необачно виписані такі дивні кваліфікаційні вимоги до кандидатів, які в сукупності з запропонованою низькою зарплатою призведуть до того, щоконкурсна комісія навряд чи знайде необхідну кількість якісних юристів, готових професійно і доброчесно, та ще й відкидаючи корупційні спокуси, виконувати обов’язки в надзвичайно агресивному інформаційному полі.

В процесі відновлення діяльності ВРП і ВККС не потрібно забувати і ситуацію, яка минулої зими виникла в зв’язку з поданням двох позовів в один з київських судів від імені президента-втікача Януковича.  Позови були подані прямо  напередодні вторгнення. А ще так вийшло, що більшість від чинного складу членів ВРП взагалі за два дні до вторгнення пішли у відставку, а ВРП, як конституційний орган, припинила повноваження. Ті, хто залишився, жодної функції ВРП виконувати не могли. Якби позови були задоволені, в Україні, вірогідно, могли б з’явитися два президенти. Я думаю, що колись громадянам України стане відомо, яким чином вдалося уникнути такого розвитку подій в найдраматичніший момент її історії як незалежної держави.

В Україні за останні роки так і не вдалося остаточно визначити, скільки ж саме суддів потрібно країні. То не ускладниться ще більше робота ВККС?

Ситуація ускладнилася через триваючу війну російської федерації з Україною. Загальна кількість справ, що розглядається судами України, зменшилася на 30-35%. Це легко перевірити за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Це відбулося і за рахунок низки інших чинників. Більше сотні судів припинили свою роботу через тимчасову окупацію території, пошкодження приміщень та ряду, що залежать від війни. Багато судів відновила свою роботу після звільнення наших територій. Одночасно постійне бомбардування об’єктів енергетичної системи призводить до ситуації, коли неможливо нормально здійснювати правосуддя в судах на підконтрольних Україні територіях. І це відчули і судді, і адвокати, і громадяни України. І тому, які б цифри не називалися стосовно кількості суддів, які потрібні українським судам, такі цифри будуть недостовірними. Ситуація динамічна, і навіть після перемоги України назвати цю цифру для кожного суду – місцевого, апеляційного і спеціалізованого – буде проблематично.

З початком повномасштабного вторгнення, тимчасової окупації територій, руйнування будівель судів, як ви вже говорили,  доступ до правосуддя обмежений. Але ще до 24 лютого судова система гостро відчувала як кадровий голод суддів і працівників забезпечення роботи судів, так і хронічне недофінансування. Ваші рекомендації, як це виправити? Чи можливо це зробити швидко?

Важливо згадати, що приблизно 90% завдань по вирішенню кадрових проблем в рамках судової реформи попередній склад ВККС планував завершити до квітня і не пізніше, ніж до кінця травня 2020 року. Далі потрібно було б лише адаптувати роботу до необхідності вирішення статистично звичайної (нормальної) кількості кадрових рішень на рік. Результатом зупинки роботи ВККС і ВРП стане те, що ця робота буде відновлена не раніше, ніж з березня-квітня 2023 року, за оптимістичним сценарієм. А прагматичний полягає в тому, що майбутні нові члени ВККС і ВРП повинні будуть витрачати час навивчення деталей адміністративних процедур, адаптації локальних нормативних актів для нових умов роботи та роботи с секретаріатом. В ВККС додатковий час буде витрачено на побудову спільної роботи з громадськістю, яка є частиною адміністративних процедур. А ще є узгодження практик і процедур з Вищою радою правосуддя, Державною судовою адміністрацією, Радою суддів тощо. І, якщо не завершиться війна, то навіть початок деяких процедур буде проблематичним. Наведу приклад: проведення співбесід з суддями в рамках кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Це – потенційно десятки відвідувачів на тиждень. З графіком. При цьому, мають працювати десятки співробітників секретаріату, комп’ютерні системи, має постачатися електроенергія, тепло, вода тощо. Ще один приклад. Під час проведення двох тестів за один день в рамках процедури іспиту для добору кандидатів на посаду судді одночасно в одному приміщення протягом приблизно 8 годин були присутні 4128 кандидатів, більше 100 працівників секретаріату комісії і 16 членів комісії, представники ЗМІ, громадськості, іноземні спостерігачі. Уявіть собі таку процедуру зараз. Хто на себе візьме відповідальність за організацію повноцінних заходів безпеки такої кількості людей?

Я не дуже хотів би радити новому складу ВККС, яким чином відбудовувати роботу саме в цих умовах, або навіть, дай Боже, коли війна припиниться. Вірю, що вони впораються і без моїх порад. Але щоправда, є одна очевидна думка: потрібно вже вчора було розробляти процедури і нове програмне забезпечення таким чином, щоб судді і кандидати на посаду судді брали участь у спілкуванні з ВККС та громадськістю лише онлайн. Іспити і тести в світі проводяться онлайн. Питання кандидатам члени комісії можуть задавати письмово. Так само письмово кандидати і судді можуть відповідати на ці питання. Співбесіди також можуть проходити онлайн. Це посилить безпеку всіх учасників процедур, збереже десятки тисяч годин на подорожі і на самі процедури, зменшить емоційне навантаження на учасників співбесід і зробить процедури більш лаконічними. Мені здається, що це може встигнути зробити Верховна рада, ухваливши необхідні зміни до Закону «Про судоустрій і статус суддів».

 І ще одне дуже важливо. Учасники конкурсних процедур ВККС знають, що корупційні ризики були зведені практично до нуля. Водночас, максимальне застосування онлайн процедур з елементів штучного інтелекту ще більше закріпить такий результат. Але для цього потрібна наша перемога у війні з агресором, щоб припинилися ракетні атаки і повітряні тривоги. Щоб безперебійно постачалася електроенергія і працював інтернет.

Стосовно проблем з фінансуванням, хотів би звернути увагу, що в 2023 році, скоріше за все, покращення з фінансування судової влади не буде. Членам АПУ, які бажають глибше ознайомитися з цією проблематикою, раджу слідкувати за засіданнями спеціальної робочої групи з питань забезпечення належного фінансування судової влади, створеної в Комітеті з правової політики Верховної Ради. Останнє засідання мене просто приголомшило. Практично всі представники судової влади зверталися вже навіть не до Парламенту. Не до Мінфіну. А до міжнародних донорів з проханням допомогти в придбанні ноутбуків, генераторів і навіть батарей опалювання. Війна.

Для колег з Асоціації правників України для кращого розуміння  того, що деякі глибокі проблеми в судовій системі вирішуємо не тільки ми, раджу познайомитися з статтею норвезького дослідника професора Hans Peter Graver «Judges Under Stress: Understanding Continuity and Discontinuity of Judicial Institutions of the CEE Countries» про суддів, які перебувають в стані стресу в ситуації, коли судові органи не працюють (в країнах Центральної та Східної Європи).  А суддям – членам АПУ – також раджу почитати  виступ Лорда Ходжа, судді Верховного суду Сполученого Королівства 23 листопада 2019 року «Preserving judicial independence in an age of populism» про те, як судді повинні боротися за збереження незалежності суду в епоху популізму. Думаю, що такі матеріали будуть особливо  корисними наступним членам і членкиням ВРП і ВККС. Звісно, якщо Етична рада, та Конкурсна комісія визначать не тільки доброчесних, а й професійних кандидатів.

З урахуванням всіх проблем, чи спроможна національна система правосуддя впоратися з викликами, що принесла війна, забезпечити справедливий суд щодо воєнних злочинів, більша частина яких безумовно ляже на плечі саме української системи: правоохоронних органів, органів прокуратури та судів? І за яких умов?

На моє переконання, наша судова система за рахунок напруження всіх сил і засобів і зараз справляється з завданнями здійснення судочинства. Однак залишаються проблеми повітряних тривог і атак, постійного стресового стану, багатогодинних перерв в постачанні електроенергії і тепла, відсутності стабільного інтернету, нестабільних виплат заробітної плати помічникам суддів і секретарям судових засідань, постійного стресового стану. Вперше після Другої світової війни судова система цілої великої європейської держави працює в таких умовах. Це є викликом і для суддів, і для інших учасників судового процесу. Це є викликом і для органів судоустрою і суддівського самоврядування. Це буде викликом і для нових повноважних складів ВРП і ВККС, коли вони з’являться.

На Вашу думку, чи є необхідність створення спецсудів, що розглядали б виключно порушення МГП і МКП, а судді б мали саме спеціалізацію на такій категорії злочинів?

Серйозні експерти називають приблизно 10 основних «за» і 10 основних «проти» створення спеціалізованих судів. Дослідивши ці чинники, можна ухвалювати політичне рішення. Але делікатно нагадую: навіть в мирних умовах та за наявності досвідченої ВККС конкурс на посаду судді Вищого антикорупційного суду вже після прийняття закону тривав майже 8 місяців. Ще місяць знадобилось для остаточного рішення ВРП і це ще душе швидко. І ще місяць готувалися документи на Указ Президента. Навіть після цього ВАКС почав працювати ще через три з половиною місяці. Таким чином, вся процедура після прийняття закону зайняла один рік. А ще ж закон про створення і особливості діяльності такого суду треба прийняти…

І все-таки, я вважаю, що наша судова система навіть зараз здатна пристойно розглядати справи про воєнні злочини. І це вже робиться. Достатньо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень познайомитися із змістом рішень і статистикою.

Есуд в Україні – це реальність чи імітація?

Я знову пропоную порівняти роботу судді і адвоката за допомогою вже запроваджених елементів  електронного суду з тим, як це було 10 років тому, 5 років тому і зараз. З посмішкою і водночас з сумом згадую, як під час перших процедур ВККС з оцінювання багато суддів зверталися з клопотанням виконувати письмові завдання  від руки, тому що не вміли друкувати на комп’ютері. С тих пір вже відбулося багато змін. Якісь речі могли б бути зроблені швидше. Але навіть в тому стані, як є, Україна не пасе задніх. Як це дивно не звучить, але подальшому розвитку електронного судочинства сприяла пандемія. Зараз може сприяти воєнний стан і наслідки агресії рф. Багато речей можна зробити за аналогією вже зробленого державою в інших галузях. І, до речі, суд вже давно користується онлайн послугами, що запроваджені зовсім не державою в особі Державної судової адміністрації. Наприклад, месенджерами або системою Дія.

Яким, на вашу думку, має бути Міжнародний спецтрибунал щодо злочину агресії? Яка часова перспектива його створення?

Зараз вже багато юристів працюють над цим питанням. І хочу звернути увагу, що така робота ведеться спільними зусиллями Генеральної прокуратури, МЗС, Мінюсту, народних депутатів. Також  в цьому напрямі працюють декілька груп юристів з юридичних фірм разом з колегами з інших країн. Надзвичайно активно працює і керівництво АПУ.

Хотів би підкреслити, коли запрацює міжнародний трибунал, то його діяльність, скоріше за все, буде стосуватися засудження головних воєнних злочинців. І результат не можна очікувати скоро. Але вирок такого трибуналу буде мати історичне, цивілізаційне значення.

Основний тягар переважної більшості справ впаде на національні суди і судову систему інших країн, завданням яких буде ухвалення справедливих вироків у тисячах справ щодо воєнних злочинів рядовими виконавцями та командирами середньої ланки. З цього питання я уважно слідкую за коментарями в засобах масової інформації одного з моїх вчителів – видатного юриста-міжнародника Володимира Василенка, який є членом Піклувальної ради АПУ.

Чи має бути переглянуте міжнародне право, з урахуванням агресивних дій рф та наслідків, чи є необхідність осучаснення МГП, враховуючи гібридні методи ведення війни. Наприклад, визначити пропаганду, окремим видом воєнного злочину, як і екоцид?

Ви задали питання, яке достойне того, щоб сотні юристів-міжнародників обговорювали його на десятках національних і міжнародних конференціях. І це вже відбувається. До речі, хочу підкреслити, що українська школа міжнародного права з 70-х років минулого сторіччя була і є реально могутньою. Достатньо згадати прізвища легендарних професорів кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Ігоря Лукашука, Володимира Буткевича, Володимира Василенка, Костянтина Сандровського, Костянтина Забігайла. Після агресії рф, анексії Криму та окупації частини територій Донецької та Луганської областей в 2014 році завдяки зусиллям нині покійного завідувача кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Олександра Задорожнього обсяг викладання міжнародного гуманітарного права рішуче збільшився.

В десятках країнах світу, особливо в країнах Азії, Африки, Латинської і Центральної Америки працюють наші випускники, які є впливовими юристами в своїх країнах і можуть бути нашими помічниками. Дипломати в наших посольствах легко знайдуть їх.

Міжнародне право не просто МАЄ змінитися. Воно ВЖЕ змінюється. Зараз ситуація дуже схожа на ту, яка була після Першої та Другої світових воєн. Світ просто зобов’язаний реорганізувати не тільки систему колективної безпеки, а й запровадити радикальні зміни в правовому регулюванні багатьох інших сфер спільного існування народів нашої планети. І українські юристи-міжнародники разом з іншими фахівцями будуть працювати над цим 24/7. Маю ще раз підкреслити, що Асоціація правників України надзвичайно потужно працює в цьому напрямі.

Ваша дисертація пов’язана з роллю ООН у забезпеченні норм міжнародного права. То чи виконала ООН цю роль, чи потребує суттєвого переформатування, якщо не створення нової міжнародної інституції?

З темою дисертації була цікава історія. Річ у тім, що писати дисертацію з будь-якої теми з міжнародного права за часів Радянського Союзу, як і зараз, потрібно було використати джерела іноземними мовами. Такі джерела тоді були в бібліотеках, але виключно в так званих залах спеціального зберігання. Доступ у ці зали надавався КДБ. Це була досить довга і моторошна процедура. Навіть, якщо дослідник отримував такий дозвіл, то, замовивши певну книгу, можна було дізнатися, що потрібна сторінка видалена  цензурою.  В пошуках відкритих джерел я випадково дізнався, що в Центральній науковій бібліотеці Академії наук є зал, де без усякого дозволу можна отримати ВСІ тисячі документів, що ухвалюються всіма органами ООН. Тема була узгоджена блискавично.

В процесі написання дисертації я пересвідчився: скільки існує ООН, стільки точаться дискусії щодо її реформування. Одночасно зверну увагу на те, що для оцінки ефективності ООН спочатку треба ознайомитися з її Статутом. Це дасть змогу дізнатися про те, чи ухвалює ООН рішення, обов’язкові для її членів. Ми побачимо, що лише незначна кількість рішень органів ООН є обов’язковими. Наприклад, рішення Генеральної асамблеї щодо бюджету ООН, або рішення Ради Безпеки, за які проголосували всі постійні члени Ради Безпеки. От стосовно рішень Генасамблеї і Ради Безпеки, як правило, точаться політичні дискусії. Чому політичні? Тому, що вони і є політичними органами. Але це не означає, що ООН є неефективною. ООН – це гігантська і надзвичайно впливова універсальна організація. Наприклад, серед головних органів, крім ГА і Ради Безпеки, є, наприклад, Міжнародний суд ООН. Також є низка фондів і програм, таких як Програма ООН з розвитку, Дитячий фонд ООН, Продовольча програма ООН та інші. Українцям відомо про те, яку велику позитивну роль під час цієї війни продовжують відігравати ці програми. Також потрібно згадати і про так звані Спеціалізовані агентства ООН. Впевнений, кожен громадянин України хоча б раз чув  назви цих агентств.  Міжнародна організація цивільної авіації відповідає за забезпечення міжнародного авіаційного сполучення. Універсальний поштовий союз за поштові відправлення між двома сотнями держав світу, навіть під час війни. Світова організація охорони здоров’я, попри критику на початку пандемії, відіграла надважливу роль в локалізації цієї небезпеки для всього людства. Міжнародна організація праці за багато десятків років свого існування ухвалила десятки конвенцій, якими українці користуються кожен день, навіть не знаючи, що правила, за якими вони працюють, прийняті в рамках МОП. А ще є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова метеорологічна організація, Міжнародна морська організація, ЮНЕСКО та інші.

Окремим списком також йдуть органи, які «мають відношення» до ООН. Це, наприклад, Міжнародне агентство атомної енергетики і Світова організація торгівлі.

Впевнений, що лише цей перелік додає оптимізму в  думках, що не все в ООН погано. Я розумію, що за величезною кількістю достовірної інформації і фейків про події, пов’язані з війною, інформацію про позитивну роль цих агентств и програм, які входять в структуру ООН, більшість громадян просто не встигають помітити та оцінити.

Я з моїми студентами в створеній на початку березня науковій групі UAjusticeinwar збираємо інформацію про основні події в судовій системі і правосудді взагалі під час війни російської федерації проти України. Коли ми вирішили додати матеріал про особливості діяльність міжнародних організацій в цей період, виявилося, що в українському інформаційному полі інформації про це дуже мало. Довелося шукати її на офіційних сайтах таких організацій.

І на останок щодо реформи ООН. Звісно, зміни потрібні. Однак, варто пам’ятати, що для змін, наприклад, в статуті ООН потрібна величезна кількість голосів «за» від суверенних держав-членів ООН. Можливість цього не завжди буде співпадати з нашими бажаннями. А ще від інших членів ООН можуть бути пропозиції змін, які нам зовсім не сподобаються. А тому зараз наші дипломати досить ефективно використовують наявні механізми.

Резолюція ГА ООН щодо підтримки виплати рф репарацій України – політичне рішення чи реальний крок до створення механізму компенсацій?

Абсолютна більшість резолюцій ГА ООН, в тому числі і згадана вами, мають політичний і рекомендаційний характер. Але багато юридично зобов’язуючих рішень з’являлися після ухвалення політичних. Генеральна Асамблея є місцем, де узгоджуються політичні позиції двох сотень держав. І ухвалення більшістю голосів документу, який має силу рекомендації, насправді має величезне політичне значення для подальших зусиль. Для того ж політика й існує.

Яким має бути ефективний механізм компенсацій для України, громадян та бізнесу, що забезпечить першочергове відшкодування саме Україні?

Це питання для десятків міжнародних конференцій і круглих столів. Також це питання для обговорення на закритих зустрічах і нарадах дипломатів. На цей момент відкрита інформація свідчить про досить велику кількість варіантів, як у нашій країні, так і в інших державах, які є початком підготовчого процесу відшкодування. Низка варіантів обговорюється як в двосторонніх, так і в багатосторонніх форматах, в тому числі в рамках міжнародних регіональних і універсальних  організацій. Важлива особливість моменту полягає в тому, що у відшкодуванні зацікавлена не тільки Україна, а й інші держави – наші союзники, які витратили і продовжують витрачати значні кошти на підтримку України та українців у зв’язку з війною. Свіжа інформація демонструє, що почалися розмови, в тому числі щодо можливості використання заморожених раніше іранських активів для відшкодування Україні. Перш, ніж почнуть працювати затверджені рішення, необхідно добре попрацювати політикам і юристам.

Серед тих, хто працює над цією проблемою, багато членів Асоціації юристів України. І це означає, що проблема буде вирішена успішно для України.  Тому що ми – громадське об’єднання юристів, де разом працюють професійні, наполегливі, працездатні і успішні люди.

Related posts
Новини

Опитування щодо удосконалення процесуального законодавства

Новини

«Соколовський і партнери» — Генеральний партнер АПУ в 2023 році!

Новини

Правове майбутнє та інновації: погляд юристки, що працює в індустрії відеоігор

Міжнародна підтримкаНовини

Можливість для членів АПУ: знижка 25% на заходи Академії європейського права!